Є дні, що минають непомітно і зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є дні, що ніколи не минають, що завжди з нами. Україна у долі своїй має такий день - 9 березня. День, який явив світові Шевченка - великого сина великого народу.
Сумний погляд з під насуплених брів. Під густими, понуро опущеними вусами ховається найменший натяк на усмішку. Таким забронзовілий Шевченко дивиться на нас з більшості пам*ятників, яких незліченно стоїть по всьому світові. Біля цих монументів буває особливо людно в так звані Шевченківські дні, 9-10 березня: до постаменту кладуть квіти, звучать трибунні промови, грають урочисті марші. А от обдаровувати букетами своїх коханих, шепотіти на вуха сердечні зізнання чи на весь світ співати палкі серенади тут, під пильним оком Кобзаря, якось не прийнято. Біля цих пам*ятників майже ніколи не призначають побачень закохані, ніби Шевченко і кохання - речі несумісні.
Та хіба міг модний столичний художник, епатажний поет, завсідник припортових трактирів, любитель рому і сигар, поціновувач театральних вистав, бажаний гість на балах та в аристократичних салонах Тарас Григорович Шевченко не любити жінок? І хіба можна було його такого не любити?
Історія зберегла імена жінок, які полонили серце Тараса. І саме цій сторінці з життя Шевченка був присвячений літературний етюд "Жінки у долі Кобзаря", який пройшов у бібліотеці 4 березня.
Завідуюча бібліотекою Кузьминська О.В. та завідуюча відділом обслуговування Кошельнікова О.О. розповіли учням ПТУ № 6, які завітали цього дня до бібліотеки про жінок, яких кохав Шевченко, про те, як склалися в подальшому їх долі. Це і перше кохання Тараса - Оксана Коваленко, і актриса Катерина Піунова, і княжна Варвара Рєпніна, і звичайно ж Ганна Закревська, яку сам поет називав "єдиним великим коханням" свого життя. Не оминули увагою і Ликеру Полусмакову, любов до якої стала останнім почуттям, що спалахнуло в серці поета.
Увазі присутніх був представлений книжковий перегляд, на якому виставлені твори Шевченка та книги про нього.
Привертали увагу портети жінок, яких кохав Шевченко.
Участь у заході взяли працівники МКЦ і Д Алієва В.Н. та Тасминська С. , які під акомпонемент бандури виконували пісні на слова Тараса Григоровича.
Справжньою родзинкою заходу стала присутність на ньому користувачки нашої бібліотеки, колишньої вчительки Дядіністової Інни Григорівни. Ця неординарна жінка надала для перегляду книги з своєї приватної бібліотеки, серед яких - перший Кобзар 1840 року, та інші рідкісні видання. Учні з цікавістю послухали розповідь, про те як ці екземпляри потрапили до її зібрання книг про Шевченка.
Немає коментарів:
Дописати коментар