ГОЛОДОМОР - ЧОРНА СПОВІДЬ МОЄЇ ВІТЧИЗНИ

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.

 Відкриті архівні документи ще і ще раз засвідчують, що авторами геноциду, штучного голодомору, фізичного знищення народу стали тодішня правляча влада, радянський політичний режим.

 Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.

  22 листопада  о 14 – 30 год. до цієї дати працівники бібліотеки – філії №3 ЦБС для дорослих провели вечір пам’яті «Голодомор – чорна сповідь моєї Вітчизни».

Ведучі заходу ознайомили присутніх із трагічними сторінками тих страшних подій української історії, зокрема і фактами Голодомору безпосередньо в нашому краї.

 

Для присутніх, учнів 10 класу гімназії №6, була презентований медіа-вернісаж «Голод 33-го», на якому були представлені архівні документи, ілюстровані матеріали та спогади очевидців тієї страшної трагедії.

  На захід  запрошено  історика, заслуженого працівника культури , укладача книги «Реабілітовані історією», Директора Державного архіву в Луганській області, вимушено переселену особу, дослідника, історика, Заслуженого працівника культури, заслуженого журналіста України Старовойтова Миколу Михайловича, який видав багато книжок, та публікацій про страшні роки голодомору на Україні.Він розповів про жахи голоду 1932-33 років, про загибель мільйонів людей, про трагізм, який ховається за словом «голодомор». Присутні вшанували пам’ять померлих хвилиною мовчання.

 Наприкінці заходу був проведений огляд літератури «І пам’яті свіча не згасне…», під час якого бібліотекар ознайомив присутніх з книжковими виданнями, в яких міститься інформація  про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль, спричинені тоталітарним режимом.

Захід закінчиться зворушливою піснею «Свіча» у виконанні Оксани Білозір, яка присвячена усім загиблим під час голодомору, присутні передавали один одному запалену свічку, як символ пам*яті.

Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни.