Афганістан - біль моєї душі

                                         Поставте скибку хліба на стакан

                                         І голови схиліть в скорботі вічній

                                         За тих, кого убив Афганістан,

                                         Чиї він душі зранив і скалічив.

                                         О, Україно! Ніжно пригорни

                                         Усіх живих синів своїх, як мати,

                                         Щоб ми уже не бачили війни,

                                         Не чули щоб ніколи звук гармати.

Останню колону радянських військ з Афганістану було виведено 15 лютого 1989 року. Участь держави у цьому військовому конфлікті коштувало нам життя більше 14 тисяч наших солдатів і офіцерів, здоров*я десятків тисяч військових. Будь -яка війна, як жорно ламає життя безлічі людей. Це жорстока правда. Поділяючи всю біль з тими, хто втратив на цій війні  своїх рідних і близьких, дітей і чоловіків, віддаючи данину поваги всім учасникам подібних подій, офіційно, на законодавчому рівні в деяких суверенних державах, утворених на теренах колишнього СРСР, були встановлені відповідні пам*ятні дати. Є такий день і в Україні - це День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, який встановлений Указом Президента Україниу 2004 році, і відтоді відзначається щорічно 15 лютого.

Все далі в історію відходять події, пов*язані з Афганською війною, тією братською допомогою, яку СРСР надав народу і керівництву Афганістану у проведенні демократичних реформ. Тоді нашим військовим протистояли не тільки озброєні банд - формування, які підтримувалися найбільш реакційними мусульманськими кругами та імперіалістичними державами. Саме в ті роки світ уперше зіткнувся з радикально настроєним, добре підготованим і озброєним ісламським тероризмом, чия брудна політика і жорстокі методи її здійснення і досі сумно відомі усьому світу та відзначені загибеллю тисяч ні в чому не повинних, мирних людей.

Афганістан став багатостраждальною землею. Там наші солдати, подаючи руку дружби і рятуючи долю людства, часом віддавали зовсім ще юне життя заради миру на землі.

З метою гідного вшанування мужності, самовідданості,відданості, вірності військовому обов*язку воїнів - інтернаціоналістів у бібліотеці була організована книжкова виставка з даної тематики.

11 лютого в приміщенні ПТУ № 6 з нагоди 25- ї річниці виводу Радянських військ з Афганістану була проведена патріотична година "Афганістан - біль моєї душі". Випускником цього навчального закладу був Власюк Олександр, який з 1987 по 1989 рік виконував інтернаціональний обов*язок у Афганістані, і не дожив до виводу військ 45 днів, загинув 30 січня 1989 року. Саме це і стало приводом для проведення заходу саме в стінах училища. До проведення заходу долучилися провідні  бібліотекарі  абонементу та юнацького абонементу Клименко Т.А. та Яблуновська В.В.

Цим заходом ми вшанували пам*ять тих, хто загинув у цій війні і тих, хто повернувся інвалідом чи здоровим... На вечір були запрошені воїни - інтернаціоналісти Федорцов С.А. та Шмаков В.П. Ці люди пройшли через жахи війни, через втрати та страждання. вони розповіли про те, що бачили і відчували в той час.

На заході були присутні юнаки з клубу десантників, які були у військовій формі, це придало заходові відповідного колориту.  Були показані відеоматеріали, звучали пісні, які передають настрій і преживання воїнів - інтернаціоналістів, їхніх родичів і близьких людей. Закінчився захід покладанням квітів та вшануванням пам*яті Олександра Власюка, пам*ятний знак якому встановлений на території училища.

Афганіська війна ще довго буде нагадувати про себе, поки живі матері й батьки, які втратили синів. Вона буде жити в пам*яті дітей, які виросли без батьків. Багато з них зовсім не знали тепла батьківських рук, інші ж все життя будуть берегти дитячі спогади про них. Час невблаганно робить свою справу. В глибину історії відходить війна... І дай Бог, щоб нікому і ніколи не довелося пережити такі страшні часи.