ТАЛАНТ НЕЗВИЧАЙНИЙ І СУПЕРЕЧНИЙ

Микола Хвильовий ... Здригнеться серце при цьому імені... Публічно супроводжували його свинцевими епітетами та прокльонами, в інтимі ж згадували притишено, з озирками. Його ганили й ним захоплювалися, звинувачували в усіх смертних гріхах і зараховували до лику мучеників та святих, намагалися викреслити з історії літератури й визначали чільною фігурою XX сторіччя.  То хто ж він, цей Микола Хвильовий ?

Доля майбутнього письменника складалася нелегко. Народився Микола Григорович Хвильовий (справжнє прізвище М.Г. Фітільов) 13 грудня 1893 року у селищі Тростянець на Харківщині(тепер райцентр Сумської області) в родині вчителів. Мав брата Олесксандра і трьох сестер. У 1904 році батьки розлучилися , і Микола залишається з матіррю. Закінчивши початкову школу хлопчина продовжив навчання у Богодухівській гімназії, після виключення з неї , кілька років працював на Донбасі, "бродяжничав, босякував, мандруючи в південних степах". Потім він все ж повернувся на Богодухівщину, склав екстерном іспити та одержав диплом.

 З 1916 року він на фронтах першої світової війни, що зробила з нього більшовика, потім на фронтах громадянської війни, де йому оголошують смертний вирок. Від смерті Миколу врятувала "молоденька, чорноока комуністка" Юлія Уманцева. яка згодом стала його дружиною.

Микола Хвиловий з дружиною та падчеркою

По весні 1921 року Микола Хвильовий прибув до Харкова, щоб серйозно випробувати свої сили в літературі, привіз з собою чимало аркушів, списаних поетичними рядками. І вже влітку цього ж року окремою книжечкою виходить поема молодого автора "В електронний вік", побачили світ і  збірки  поезій "Молодість" та "Досвітні симфонії".  Ці збірки засвідчили, що в літературу прийшов поет - романтик. Приблизно через рік поряд із поезіями почали з*являтися і прозові "етюди" Миколи Хвильового. Активно займається Хвильовий і літературознавчою діяльністю. На початку 1925 року він розпочинає велику літературну дискусію  і разом з однодумцями створюєлітературну організацію ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури). Хвильовий та його прибічники відчували, що система диктатури пролетаріату перероджується в диктатуру партії, що гуманістичні принципи суспільного життя лише декларуються, тому активно виступали проти політики Комуністичної партії. Твори Хвильового опиняються під пильною увагою цензури, його твори трактуються як націоналістичні та контреволюційні, їх перестають друкувати.

Члени ВАПЛІТЕ : В.Сосюра, П.Тичина та М.Хвильовий

Саме у цьому, немилосердно важкому, болісному роздвоєнні чесного комуніста, який романтично вірив у ідеали революції, йшов за них на смерть, а потім побачив, що ідеали деформуються, і криються причини самогубства письменника. У травні 1933 заарештовують приятеля Хвильового, письменника Михайла Ялового, на Україні поширюється голод. Микола Хвильовий приголомшений,він гарячково шукає цьому пояснень. Але не знаходить.

Вранці 13 травня він збирає у себе на квартирі  найближчих друзів - Миколу Куліша, Олеся Досвітнього, Івана Дніпровського, Михайла Йогансена, частує їх чаєм, жартує, грає на гітарі, декламує "Беси" Пушкіна. Через деякий час вийшов до свого кабінету і вже не повернувся: пострілом у скроню обірвав своє життя на сороковому році від роду.

"13" було найулюбленішим числом Миколи Хвильового. 13 грудня він побачив світ, а 13 травня пішов із нього.

Той постріл травня в серці громом, він став провісником тривог,

І не лишився невідомим трагедій багатьох пролог.

Тепер ми зрозуміти можем таємні підступи катів.

Поставить крапку їх загрозам тим пострілом співець хотів.

Хотів усіх він сповістити про помах чорного крила,

Бажав братам творити,жити, - епоха їх не вберегла.

Вони прийшли на поклик ранній, на чай і на гітари дзвін,

Вони прийшли на спів прощальний - востаннє їм співає їм!

12 грудня у бібліотеці до 120 -річчя М. Хвильового була "розглянута" літературна справа "Талант незвичайний і суперечний". Цього дня усім користувачам бібліотеки працівники абонементу біля книжкового перегляду розповідали про трагічну долю письменника, знайомили з його творчістю.

Книжковий перегляд 

60 років нема з нами Миколи Хвильового. Він був високоосвіченою людиною, грізним полемістом, ніжним ліриком, лагідним, люблячим батьком, завзятим мисливцем. Говорив швидко, нервово, сміявся щиро, дзвінко, одним словом, був звичайною людиною, в якій жив, бунтував, сумнівався. боровся і утверджувався великий талант. Цей талант тягнувся до зір. 

Всім зацікавленим пропонуємо до перегляду фільм про письменника, та рекомендуємо прочитати його твори.

Новела "Я(Романтика), яку Хвильовий читав у Київському театрі ім. Т.Г.Шевченка, справила глибоке враження на кількатисячну аудиторію. Перед нами образ чекіста, який у вогні фанатизму вбиває рідну матір.

Роман "Вальдшнепи" довго був під забороною цензури, трактувався, як контреволюційний та націоналістичний. Повністю був опублікований після прогологення в Україні незалежності.

Мотиви сумніву та розчарування в існуючому режимі особливо простежуються у "Повісті про санаторійну зону". Вражає глибокий аналіз стану суспільства. Подаючи сцени з життя ніби реальної, а швидше символічної , "санаторійної зони", де зібралися люди різних суспільних прошарків, автор розгортає картину відчуття ними всіма якоїсь безвихідності тупика.

До збірок увійшли оповідання та поезіїї Миколи Хвильового.